СПАЛАХ ЧИСЕЛЬНОСТІ САРАНОВИХ В РЕГІОНІ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" ТА ЧИННИКИ, ЩО ЙОГО ПІДСИЛЮЮТЬ
DOI:
https://doi.org/10.53904/1682-2374/2025-27/3Ключові слова:
італійський прус, сарана перелітна, фактори регуляції, посуха, воєнні діїАнотація
Проведено аналіз ситуацій з виникненням на території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" та його регіону спалахів чисельності Саранових, здатних до масового розмноження і формування міграційної форми. Найбільш поширеним на території заповідника видом є прус італійський (Calliptamus italicus L., 1758), а в регіоні, ближче до р. Дніпро – сарана перелітна (Locusta migratoria L., 1758). На фоні кліматичних умов, сприятливих для виживання яєць, розвитку німф та імаго сарани протягом 2023–2025 років, черговий спалах чисельності італійського пруса та інших видів Саранових відрізняється від попередніх ускладненням ситуації, що склалася в результаті російсько-української війни: осушенням регіону внаслідок підриву росіянами греблі Каховського водосховища, зникненням колоній птахів-сараноїдів, пожежами в заповідному степу, які послабили комплекс зоофагів ґрунтово-підстилкового комплексу, порушенням усталеної системи обробітку ґрунту в буферній та антропогенних ландшафтів зонах, що посприяло виходу популяцій з-під контролю природними чинниками. В умовах режиму заповідної зони основними регуляторами чисельності Саранових є паразитичні Перетинчастокрилі – Sphex sp., хижі жуки туруни (Carabus sp.), стафілініди (Staphylinidae), жуки роду Mylabris sp. (родина Meloidae), а також крупні павуки-кругопряди (Argiope sp.), мурахи Lasius sp., земноводні Bufo sp., плазуни Vipera sp., Lacerta sp. та комплекс комахоїдних птахів. В пасовищному варіанті основним чинником були величезні зграї сірого журавля (Grus grus L., 1758), середземноморського (Larus melanocephalus Temminck, 1820) і тонкодзьобого (L. genei Breme, 1840) мартинів, куликів–турухтанів (Philomachus pugnax L., 1758). В межах біосферного заповідника і його регіону ближніми роками можливе повторення спалахів чисельності італійської та перелітної сарани в силу існування чинників природного і антропогенного характеру, які мають інерцію сукцесійного процесу і не можуть зникнути протягом одного–двох сезонів.
Посилання
Ладичук Д.О., Шапоринська Н.М. (2021). Шляхи вирішення проблеми втрат водних та земельних ресурсів Херсонської області. Досягнення України та ЄС в екології, біології, хімії, географії та аграрних науках : Колективна монографія. Рига: Baltija Publishing, с. 264–281. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-086-5-26
Опоков Е. (1926–27). Про штучне зрошення та його перспективи в Асканії-Новій на Мелітопільщині. Вісті Науково-Дослідчого Інституту Водного Господарства України, 1: 146–149.
Проєкт організації території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони природних комплексів. Затверджено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 11 травня 2022 року № 194. https://mepr.gov.ua/nakaz-mindovkillya-194-vid-11-05-2022/
Федоренко В., Гавриленко В., Думенко В. (2003). Чи є сарана в заповідному степу. Пропозиція, №10: 74–75.
Babych, A.D. (1960). The steppe oasis "Askania Nova". Kharkiv: Publishing House of Kharkiv A.M. Gorky State University, pp. 156–185. [in Russian].
Havrylenko, V.S., & Dumenko, V.P. (2003). On the causes of the population outbreak of the Italian locust (Calliptamus italicus L.) in the region of the "Askania Nova" Biosphere Reserve. Biosphere Reserve "Askania Nova" Reports, 5: 154–159. [in Russian].
Havrylenko, V.S., Lystopadskyi, M.A., & Mezinov, A.S. (2012). Phenology, population dynamics, and behavioral patterns of crane in the "Askania Nova" Biosphere Reserve. Branta, 15: 46–56. [in Russian].
Hreben, L.K. (1928). History of sheep breeding in Askania. Bulletin of the Zootechnical Experimental and Breeding Station in the State Reserve "Chapli" (formerly Askania Nova), №4. Moscow: Novaya Derevnya, рр. 16–65. [in Russian].
Khomenko, V.N., Petrusenko, A.A., & Zhezherin, Y.V. (1988). Composition of the soil and litter mesofauna of the Askania pristine steppe. Kyiv: Institute of Zoology, Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 56 pp. [in Russian].
Medvedev, S. (1928). Entomofauna of the Askania pristine steppe. In: The steppe reserve Chapli – Askania Nova. Moscow–Leningrad: State Publishing House, pp. 195–209. [in Russian].
Medvedev, S.І. (1929). Materials on Orthoptera (grasshoppers) of "Askania Nova" and its surroundings. Proceedings of the State Steppe Reserve "Chapli" (former "Askania Nova"), 7: 29–46. [in Russian].
Medvedev, S.І. (1930). Preliminary data on agricultural pests in the State Reserve "Chapli". Bulletin of the Phytotechnical Station, 1. Melitopol, рр. 73–78. [in Russian].
Teetzmann, F. (1845). Ueber die Sudrussischen Steppen und uber die darin im Taurischen Gouvernement belegen Beisitzungen des Herzogs von Anhalt-Kothen. Beitrage zur Kenntniss des Russischen Reiches und der angranzenden Lander Asiens. St. Petersburg: Akademie der Wissenschaften, s. 89–135.
Ushachova, T.I., Yankov, L.I., & Gerasimenko, S.V. (2003). The history of cultivation at the territory of the "Askania Nova" Biosphere Reserve. Biosphere Reserve "Askania Nova" Reports, 5: 113–120. [in Russian].
