МЕТОДИКА РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ЗАБУР'ЯНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ CENCHRUS LONGISPINUS (HACK.) FERNALD (POACEAE)

Автор(и)

  • Т.С. Багацька

DOI:

https://doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/27

Ключові слова:

Cenchrus longispinus, засміченість, рання діагностика

Анотація

Досліджено морфологічні особливості та онтогенетичний розвиток Cenchrus longispinus. Виділено чотири її життєві періоди. Визначено ознаки, за якими діагностується цей карантинний бур'ян та розроблено методику ранньої діагностики засміченості угідь цією рослиною. Дано рекомендації по боротьбі з карантинною рослиною C. longispinus.

Посилання

Багацкая Т. С. Морфологическое строение и онтогенез карантинного сорняка американского происхождения Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald. Матер. IV междунар. конф. Санкт-Петербург, 2007. С. 428–429.

Багацька Т. С., Кашеваров Г. П. До питання про генетичну неоднорідність Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald (Poaceae) на території України. Інтродукція рослин. 2012. № 3. С. 95–99.

Багацкая Т. С., Оляницкая Л. Г. Адвентивные растения Голубой зоны Киева. Адвентивная и синантропная флора России и стран ближнего зарубежья: состояние и перспективы : мат-лы ІІІ междунар. науч. конф. (г. Ижевск, 19–22 сент. 2006 г.). Ижевск, 2006. С. 15–17.

Ларіонов Д. К. Ценхрус якірцевий на Україні. Ботан. журн. УНА. 1951. Т. 8, № 3. С. 78–79.

Обзор распространения карантинных вредителей, болезней и сорных растений в Украине (на 1 января 2003 г.). Киев, 2003. 150 с.

Рожевиц Р. Ю. Злаки. Введение в изучение кормовых и хлебных злаков. Москва-Ленинград : Сельхозгиз, 1937. 636 с.

Ступак А. П., Тихонов В. И. Ценхрус малоцветковый на Херсонщине. Проблемы изучения адвент. флоры СССР. Москва : Наука, 1989. С. 71–72.

Фисюнов А. В., Макозеба И. А, Козенко К., Шамкий И. Ф. Карантинные сорняки и борьба с ними. Дніпропетровськ : Промінь, 1970. 150 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-04-14

Як цитувати

Багацька, Т. (2021). МЕТОДИКА РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ЗАБУР’ЯНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ CENCHRUS LONGISPINUS (HACK.) FERNALD (POACEAE). Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», (21), 194-197. https://doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/27