БІОТОПІЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ КОНЯ ПРЖЕВАЛЬСЬКОГО EQUUS FERUS PRZEWALSKII POLJAKOV, 1881

Автор(и)

  • Є.О. Воробйов
  • С.А. Паскевич

DOI:

https://doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/21

Ключові слова:

Equus ferus przewalskii, біотопи, перелоги, продуктивність пасовищ, синтаксономія, Чорнобиль

Анотація

В роботі продовжено геоботанічні дослідження біотопів існування чорнобильської популяції коней Пржевальського, яка є найбільшою популяцією справжніх диких коней у Європі, на предмет їх фітоценотичної приуроченості. Синтаксономічну належність фітоценозів подано за методикою школи Ж. Браун-Бланке. Здійснено оцінку їх продуктивності, кормової цінності та вибірковості. З'ясовано, що найінтенсивніше кіньми використовуються угруповання союзів псамофільних і остепнених лук – Corynephorion canescentis, Koelerion glaucae та Agrostion vinealis, які мають незначну продуктивність. Значно продуктивніші ценози союзів типової рослинності перелогів Dauco-Melilotion та Convolvulo-Agropyrion repentis відіграють не меншу роль у живленні коней. Високопродуктивні угруповання союзу кореневищних злаковників на перелогах – Agropyro-Rumicion crispi та відповідні їм за едафічними умовами справжні луки союзу Fesucion pratensis нині відіграють меншу роль у харчуванні коней, але є дуже перспективними кормовими угіддями при нарощуванні чисельності останніх. Союз мокрих високотравних лук, з дуже продуктивним травостоєм, Veronico longifoliae-Lysimachion vulgaris та союз Polytrichion piliferi, майже без трав'яного ярусу, не мають істотного значення як пасовища коней. Вплив коней на фітоценози призводить до трансформації лучно-перелогових угруповань та сприяє встановленню природного фітолімітуючого режиму і підвищенню біорізноманіття. Руйнуючи дернину, коні також сприяють появі підросту дерев і утворенню рідколісь. Кормова база, на даний час, не є лімітучим фактором у збільшенні популяції коней Пржевальського. Наявні значні площі вільних угідь, які за своїми кормовими умовами спроможні забезпечити зростання популяції коней Пржевальського щонайменше утричі, що дозволить шляхом суворої охорони наростити їх чисельність до 400–500 особин – мінімальної кількості для довгочасового існування популяції без необоротної втрати генетичного різноманіття – та запобігти інбредному виродженню.

Посилання

Балашов Л. С., Негруца К. А. Придатність рослинного покриву Полісся для коней Пржевальського. Кінь Пржевальского (Equus przewalskii Pol., 1881): проблеми збереження та повернення в природу : мат-ли VI Міжнар. симпоз., присв. 100-річчю розведення виду в заповіднику "Асканія-Нова". Вестник зоологии. 1999. Спец. додаток № 11. С. 12–15.

Паскевич С. А., Петров М. Ф. Оценка накопления 90Sr 137Cs и структурными элементами растительных сообществ лугов и залежей Зоны отчуждения. Проблеми Чорнобиля. 2003. Вип. 13. С. 155–162.

Паскевич С. А., Петров М. Ф. Биогенные потоки радионуклидов в травянистых биоценозах Чернобыльской зоны отчуждения. Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля. 2004. Вип. 1. С. 154–160.

Петров М. Ф. Ботаніко-географічні дослідження Чорнобильської зони. Проблеми Чорнобильської зони відчуження. 2016. Вип. 15–16. С. 52–263.

Петров М. Ф. Динаміка рослинного покриву в зоні відчуження. Бюлетень екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення. 2004. № 2 (24). С. 55–62.

Петров М. Ф. Зміни ґрунтово-рослинного покриву перелогів Чорнобильської зони відчуження. Фізична географія та геоморфологія. Київ : ВГЛ "Обрії", 2009. Вип. 55. С. 236–246.

Петров М. Ф., Кірєєв С. І. Природне заростання ложа водойми-охолоджувача ЧАЕС після пониження його рівня. Бюлетень екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення. 2006. №1 (27). С. 78–82.

Петров М. Ф., Киреев С. И., Паскевич С. А. Запасы наземного органического вещества экосистем лугов и залежей зоны отчуждения ЧАЭС как горючего материала. Проблемы радиоэкологии леса. Лес. Человек. Чернобыль : сб. науч. тр. ИЛ НАН Беларуси. Гомель : ИЛ НАН Беларуси. 2004. Вып. 61. С. 117–120.

Программа и методика биогеоценологических исследований / под ред. Н.В. Дылиса. Москва : Наука, 1974. 402 с.

Родин Л. Е., Ремезов Н. П., Базилевич Н. И. Методические указания к изучению динамики и биологического круговорота в фитоценозах. Ленинград : Наука, 1968. 143 с.

Слівінська К. А., Балашов Л. С. Фітоценотичний склад кормових угідь коня Пржевальського (Equus przewalskii Poljakov, 1881) в умовах Чорнобильської зони відчуження. Укр. ботан. журн. 2006. Вип. 63, № 1. С. 22–30.

Соломаха В. А. Синтаксономія рослинності України. Третє наближення. Київ : Фітосоціоцентр, 2008. 296 с.

Стратегия сохранения зубра в России. Москва : Всемирный фонд дикой природы (WWF), 2002. 45 с.

Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І.А. Акімова. Київ : Глобалконсалтинг, 2009. 600 с.

Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatur cheklist. Kiev, 1999. 760 р.

Mucina L., Bültmann H., Dierßen K. et al. Vegetation of Europe: hierarchical floristic classification system of vascular plant, bryophyte, lichen and algal communities. Applied Vegetation Science. 2016. Vol. 19 (Suppl. 1). S. 3–264.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-04-14

Як цитувати

Воробйов, Є., & Паскевич, С. (2021). БІОТОПІЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ КОНЯ ПРЖЕВАЛЬСЬКОГО EQUUS FERUS PRZEWALSKII POLJAKOV, 1881. Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», (21), 162-170. https://doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/21