Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»

Біосферний заповідник "Асканія-Нова": третій рік окупації

В. Шаповал — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Біосферний заповідник "Асканія-Нова": третій рік окупації

МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЖУКІВ-СКРИПУНІВ (COLEOPTERA, CERAMBYCIDAE) НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ДЕСНЯНСЬКО-СТАРОГУТСЬКИЙ" ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ (СУМСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА)

В.В. Пархоменко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У дослідженні представлені результати багаторічних спостережень автора (2004–2009 роки) за жуками-скрипунами (Cerambycidae) у Національному природному парку "Деснянсько-Старогутський" (НППДС) та його околицях. Усього виявлено 52 види й наведено їх анотований список. Фауна жуків-скрипунів НППДС становить 18,6% фауни України. Більшість видів є поширеними в Сумській області (78,8%), однак 17,3% зафіксовані в Сумській області лише в НППДС (Acanthocinus griseus, Aegomorphus clavipes, Anastrangalia reyi, Anastrangalia sanguinolenta, Cortodera femorata, Deilus fugax, Grammoptera ruficornis, Leiopus femoratus та Lepturalia nigripes). Значні площі природних територій у НППДС дозволяють існувати тут низці видів рідкісних і малопоширених видів флори й фауни, зокрема й жуків-скрипунів, що вказує на значну природоохоронну цінність нацпарку. Вказані найбільш цінні біотопи для жуків-скрипунів. Наведені види, які виявлені в більш південних районах Сумщини (всього 20 видів) й можуть бути знайдені в подальші роки в НППДС. Наголошується на вразливості представників родини Cerambycidae до низки антропогенних чинників; наведено їх стислий перелік та наголошено на вкрай негативних наслідках від війни, через що руйнуються значні площі природних біотопів. Окрім того, зазначено про помилковість застарілої ідеології, за якою санітарні рубки мають бути обовʹязковими з метою недопущення захаращеності лісів. Перелічені заходи для відновлення природи, проведення яких буде актуальним після завершення війни.

ОРНІТОКОМПЛЕКС ПОДУ ЧОРНА ДОЛИНА: ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ

В.С. Гавриленко, Т.В. Старовойтова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Під Чорна Долина (Херсонська область, Каховський район) є одним з материкових подів у межиріччі Дніпро–Молочна. В результаті обстежень (2018–2021 рр.) днища та схилів поду виявлено на гніздуванні, літуванні, під час міграції та зимівлі 95 видів з 15 рядів 34 родин, з яких 16 видів включені до Червоної книги України. Найбільш численними серед досліджуваних видів є брижач Philomachus pugnax, крижень Anas platyrhynchos, чирок-тріскунець Anas querquedula, мартин жовтоногий Larus cachinnans, мартин звичайний Larus ridibundus та шпак звичайний Sturnus vulgaris.

НОВІ ВИДИ В ФАУНІ ХРЕБЕТНИХ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ГУЦУЛЬЩИНА"

В.С. Гавриленко, О.О. Погрібний — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

При виконанні Програми Літопису природи Національного природного парку "Гуцульщина" виявлено нові види фауни хребетних тварин, зокрема з класу Променепері риби Actinopterygii – вʹязь Leuciscus idus Linnaeus, 1758; класу Птахи Aves – чирянка мала Anas crecca Linnaeus, 1758, свищ Anas penelope Linnaeus, 1758, широконіска Anas clypeata Linnaeus, 1758, крех великий Mergus merganser Linnaeus,1758; класу Ссавці Mammalia – нетопир середземноморський (білосмугий) Pipistrellus kuhlii Kuhl, 1819 та олень плямистий Cervus nippon Temminck, 1838. Серед виявлених видів два занесено до Червоної книги України – вʹязь та нетопир середземноморський. Особливу увагу потрібно звернути на перебування на території національного парку оленя плямистого, що може призвести до гібридизації з карпатським підвидом оленя шляхетного.

СИНТАКСОНОМІЯ РОСЛИННОСТІ ЦЕНТРУ ВІДТВОРЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМ "КАСОВА ГОРА"

Д.М. Якушенко, А.І. Токарюк, О.В. Бучко, І.І. Чорней — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена синтаксономії рослинності Центру відтворення та збереження екосистем (ЦВЗЕ) "Касова Гора" (71 га), який створено у 2023 році на частині урочища Касова гора, що не увійшла до Галицького національного природного парку. Метою дослідження є встановити рівень ценотичної різноманітності території ЦВЗЕ "Касова гора" як основи для формування рекомендацій з диференційованого менеджменту та проведення моніторингу стану рослинного покриву і оцінки ефективності охоронних заходів. Вивчення рослинності проведено у червні 2023 року. Встановлено, що рослинність дослідженої території диференційована відповідно до геоморфологічних та едафогідрологічних умов і господарського використання у минулому. Тут відмічено 10 асоціацій і 1 угруповання 8 союзів, 8 порядків, 7 класів рослинності. Лучно-степова рослинність представлена 2 асоціаціями союзу Cirsio-Brachypodion pinnati Hadač et Klika in Klika et Hadač 1944. Термофільні узлісся союзу Geranion sanguinei Tx. in T. Müller 1962 представлені 3 асоціаціями. Мезофільні сінокосні луки належать до 1 асоціації союзу Arrhenatherion elatioris Luquet 1926. Чагарникові зарості союзу Berberidion vulgaris Br.-Bl. ex Tx. 1952 відносимо до 1 асоціації. Синантропна рослинність союзів Arction lappae Tx. 1937 та Senecionion fluviatilis Tx. ex Moor 1958 репрезентована 2 асоціаціями. На перезволожених місцях відмічені угруповання 1 асоціації союзу Phragmition communis Koch 1926. Також на відслоненнях гіпсів відмічені угруповання порядку Stipo pulcherrimae-Festucetalia pallentis Pop 1968. Внаслідок припинення традиційного використання травʹяних угідь Касової гори спостерігається трансформація рослинного покриву, яка полягає у заростанні чагарниками та поширенні вегетативно-рухливих кореневищних видів. Для збереження і підтримання бажаного стану охорони лучних степів ЦВЗЕ "Касова гора" необхідна розробка диференційованого режиму охоронних заходів для ділянок з різними типами рослинних угруповань.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОСТІ НА ВІЙСЬКОВИХ ФОРТИФІКАЦІЙНИХ СПОРУДАХ У ЧОРНОБИЛЬСЬКОМУ РАДІАЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОМУ БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ

В.П. Коломійчук, А.А. Зимароєва — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Одним із найвизначніших наслідків військового впливу на природні екосистеми територій природно-заповідного фонду, які спричинюють зміни у фіторізноманітті, є зведення фортифікаційних споруд. Дослідження особливостей таких змін та процесів відновлення рослинності на територіях пошкоджених військовими діями є надзвичайно актуальним. Метою цього дослідження є фіксація сучасного стану фітобіоти і дослідження сукцесійних змін рослинного покриву на ділянках з порушеннями мікрорельєфу внаслідок будівництва фортифікаційних споруд на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Встановлено, що на примітивних фортифікаційних спорудах, розташованих на території Чорнобильського заповідника, впродовж трьох років спостерігається зростання видового різноманіття рослин (зі 140 видів судинних рослин у 2022 р. до 184 видів у 2023 р. та 191 – у 2024 р.). Найбільш численними за кількістю видів є родини Asteraceae та Poaceae. За географічним поширенням види порушених місцезростань дослідженої території переважно належать до голарктичного типу ареалу (83 види, 59,3%), тобто є широкоареальними. На даному етапі досліджень флору цих новоутворень формують здебільшого одно-дворічники та багаторічники. Поступово відбуваються зміни у складі домінантів цих угруповань, посилюється їх злакова основа, відбувається широке проникнення лігнозних біоморф з прилеглих угруповань. На основі аналізу еколого-ценотичної структури флори даних новоутворень встановлено переважання синантропних видів серед основних груп (до 58,8%), зі значною часткою адвентивних таксонів (14,1%). Ми прогнозуємо подальше збільшення різноманіття видів рослин на військових фортифікаціях, зі змінами у складі угруповань та збільшенням кількості інвазійних видів. Подальші дослідження дозволять вивчити наступні етапи сукцесійних процесів цих ландшафтних новоутворень.

МОНІТОРИНГОВІ ДІЛЯНКИ ТРАВʹЯНОЇ РОСЛИННОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО РАДІАЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті представлено фактологічний матеріал щодо описів ділянок біорізноманіття за методикою Євразійської степової групи (EDGG), виконаних у природних лучних та псамофітних угрупованнях, а також старих перелогах на місці таких угруповань на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника у червні 2024 року. Всього виконано 8 описів, з яких два репрезентують природні луки, один – природні псамофітні угруповання, три описи виконані на старих перелогах, котрі до 1986 року були орними землями на місці суходільних лук, і два описи виконані на пісках, що репрезентують просунуту стадію заростання колишніх орних земель. Для кожної ділянки наводиться легенда і повний флористичний список. При цьому для ділянок розміром 0.0001, 0.001, 0.01, 0.1 та 1 м2 зазначається присутність видів, а для ділянок розміром 10 та 100 м2 – проективне покриття у відсотках. Здійснено порівняльний аналіз описаних ділянок за загальним видовим багатством, кількістю видів судинних рослин, а також мохоподібних, лишайників, комах, проаналізовано участь господарських та біоморфологічних груп видів у складі угруповань, рівень їх адвентизації. Намічено шляхи використання представлених описів для моніторингу та прогнозування відновлення травʹяної рослинності.

ЕКОМОРФНИЙ АНАЛІЗ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ТЕХНОЗЕМІВ НІКОПОЛЬСЬКОГО МАРГАНЦЕВОРУДНОГО БАСЕЙНУ

О.В. Жуков, Н.О. Подпрятова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У дослідженні представлено дані про біорізноманіття рослинного покриву техноземів, які утворилися в результаті тривалої рекультивації земель, порушених внаслідок відкритих гірничих робіт. Для аналізу екологічної структури рослинних угруповань був застосований екоморфний підхід. Виявлено високий рівень видового багатства рослинних угруповань. Таксономічний склад флори відтворює структури, типові для регіональної флори. У ценоморфному аспекті в угрупованнях переважають степанти та рудеранти. Також наведено оцінку умов вологості, трофності та освітленості едафотопів на основі екоморфної структури рослинних угруповань.

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА АДВЕНТИЗАЦІЯ ТРАВʹЯНОЇ РОСЛИННОСТІ БАСЕЙНІВ ПРУТУ І СІРЕТУ

В.В. Буджак — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Викладено результати вивчення стану адвентизації природної травʹяної рослинності в межах басейнів Пруту і Сірету. На основі аналізу видового різноманіття травʹяних угруповань регіону (2736 геоботанічних описів) та матеріалів літературних джерел встановлено, що у складі їх ценофлори налічується 101 вид адвентивних рослин, які належать до 94 родів, 36 родин та 2 відділів. Це складає 8,5% від загального числа видів, що формують травʹяні угруповання басейнів Пруту і Сірету. Провідні позиції у родинному спектрі адвентивної фракції флори займають Asteraceae (21,7%), Brassicaceae (13,7%), Fabaceae (9,2%), Poaceae (7,6%) та Lamiaceae (7,6%). Родовий спектр чітко не виражений. Першу позицію обіймає рід Vicia (5 видів) на другому місці – Lamium (3 види), 6 родів містять по 2 види і 86 родів представлені одним видом. За походженням переважають середземноморські (41%), європейські (12%), ірано-туранські (12%) та північноамериканські (11%) види. Розподіл адвентивних видів за ступенем натуралізації ілюструє значне переважання у спектрі епекофітів (69%) та агріофітів (19%). У складі адентивної фракції ценофлори травʹяних угруповань регіону досліджень нами виявлено 3 високоактивних інвазійних види: Ambrosia artemisiifolia L., Cardaria draba (L.) Desv. та Lupinus polyphyllus Lindl., а також 6 видів-трансформерів: Elaeagnus angustifolia L., Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier, Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Robinia pseudoaсаcia L, Rudbeckia laciniata L., Solidago canadensis L. Розраховано значення модифікованого коефіцієнту деструкції, на основі якого встановлено, що досліджені угруповання травʹяної рослинності басейнів Пруту і Сірету перебувають на початкових стадіях адвентизації. Оцінено боморфологічну структуру адвентивної фракції ценофлори травʹяних угруповань. На основі аналізу кількісних показників структури біоморф аборигенної та адвентивної фракції ценофлор травʹяних угруповань регіону досліджень встановлено пряму кореляційну залежність між кількісними показниками окремих життєвих форм аборигенних видів у складі угруповань та часткою адвентивних видів у їх складі. Отримані залежності можуть бути використані для прогнозування та передбачення можливих інвазій адвентивних рослин у травʹяні угруповання.

ПЕРЕТВОРЕННЯ ГЕОБОТАНІЧНИХ ОПИСІВ У LONG DATA FORMAT ЗА ДОПОМОГОЮ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ PYTHON

Н.О. Скобель, В.В. Шаповал — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто методичні засади з перетворення геоботанічних описів у Long Data Format відповідно до стандартів Darwin Core за допомогою мови програмування Python у середовищі PyСharm. Вперше в Україні розроблено спеціалізований скрипт на Python, що реалізує дані методологічні підходи. Подано детальні інструкції встановлення програмного забезпечення, необхідних бібліотек та підготовки даних до подальшої трансформації. Зазначено переваги та недоліки використання Python у порівнянні з мовою програмування R у цьому контексті. Висвітлено основні переваги при автоматизації процесів: швидкість виконання коду, масштабованість, повторюваність у використанні, мінімізація помилки та ефективність управління даними на противагу ручному методу переведення даних. Надано практичні рекомендації для наукових працівників, які займаються обробкою геоботанічної інформації. Розробка скриптів для роботи з геоботанічними наборами даних та їх впровадження сприятиме збереженню та інтеграції результатів досліджень у відкритий простір, зокрема при публікації у Global Biodiversity Information Facility (GBIF).

ТАКСОНОМІЧНА СТРУКТУРА МІКОБІОТИ ЗАПОВІДНОГО УРОЧИЩА КАМЕНИСТИЙ (НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК "ГУЦУЛЬЩИНА")

С.І. Фокшей — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню мікобіоти у заповідному урочищі Каменистий (Національний природний парк "Гуцульщина"). Здійснено аналіз таксономічної структури мікобіоти досліджуваної території. Зареєстровано 251 вид грибів із 132 родів, 62 родин, 17 порядків, 5 класів, 2 відділів царства Fungi. Серед них 9 видів включені до списків Червоної книги України. Гриби у заповідному урочищі Каменистий належать до відділів Ascomycota та Basidiomycota. Серед сумчастих грибів виявлено 22 види з 17 родів, 14 родин, 6 порядків, 3 класів; базидієвих – 229 видів зі 115 родів, 48 родин, 11 порядків, 2 класів. Найчисленнішим за видовим різноманіттям виявився клас Agaricomycetes – 228 видів, 114 родів, 47 родин. На другому місці – Pezizomycetes, який представлений 12 видами з 8 родів, 5 родин. На третьому – класи Leotiomycetes і Sordariomycetes, що включають по 5 видів, та Dacrymycetes – 1 вид. Аналіз таксономічної структури демонструє переважання чотирьох порядків – Agaricales (124 види, 49,4% від загальної кількості видів), Russulales (43 або 17,1%), Polyporales (23 або 9,2%); 15 родин – Russulaceae (34, 13,5%), Agaricaceaе (16, 6,4%), Mycenaceae (14, 5,6%), Boletaceae, Polyporaceae (по 13 та 5,2%), Cortinariaceae (12, 4,8%), Hydnaceae, Psathyrellaceae, Strophariaceae (по 8 та 3,2%), Amanitaceae, Omphalotaceae (по 7 та 2,8%), Hygrophoraceae, Inocybaceae, Marasmiaceae (по 6 та 2,4%), Tricholomataceae (5, 2%) та 19 родів: Russula – 18 видів (7,2%), Lactarius – 16 видів (6,4%), Mycena – 14 видів (5,6%), Cortinarius – 12 видів (4,8%), Amanita – 7 видів (2,8%), Clitocybe, Coprinopsis, Hygrophorus, Pluteus, Marasmius, Trametes, Tricholoma – по 4 види (по 1,6%), Cantharellus, Clavulina, Gymnopus, Hericium, Lycoperdon, Peziza, Pholiota – по 3 види (по 1,2%).

100 РОКІВ ВИВЧЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ ТА ЛІХЕНОФІЛЬНИХ ГРИБІВ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА"

О.Є. Ходосовцев, В.В. Шаповал — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

За результатами критичного аналізу літературних джерел та гербарних зразків (KW, KHER) встановлено, що на території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" з 1924 по 2024 роки зареєстровано 145 таксонів видового рівня, серед яких 133 види лишайників та 12 видів ліхенофільних грибів. 133 види лишайників та ліхенофільних грибів виявлено в дендропарку та зоопарку, 30 видів лишайників наводиться для заповідного степу, з яких 12 видів було знайдено лише в заповідному степу. Нами підтверджено визначення Thalloidima massatum, єдиного зразка з України, зібраного в заповідному степу Асканії-Нова у 1924 році. За критеріями MCOП лишайник відповідає статусу RE – регіонально зниклий. За останнє століття спостережень за видовим складом лишайників заповідного степу відмічається зникнення комплексу епігейних видів з аридною екологією, зокрема Caloplaca stillicidiorum s. lat., Thal-loidima massatum, Peltigera didactyla, Psora decipiens (єдині знахідки в 1924 році), Xanthoparmelia camtschadalis, X. pokornyi (не знаходили після 1991 року). Це повʹязано із запровадженням абсолютно заповідного режиму в степу, за відсутності випасу, що призводить до створення несприятливих умов для існування епігейних лишайників. З іншого боку, за понад 130-ти річну історію дендропарку зі штучними камʹянистими субстратами та системою штучного зрошення, відбулось збільшення видового складу лишайників та ліхенофільних грибів трансформованого степового ландшафту майже у 5 разів, в порівнянні із заповідними степовими ділянками. Сильватизація буферної зони та зони антропогенних ландшафтів впливає на заповідну зону, збільшуючи видовий склад лишайників за рахунок піонерних епіфітних видів.

ПАМʹЯТІ ІГОРЯ КОСТЯНТИНОВИЧА ПОЛІЩУКА (20.04.1952, РІВНЕ – 9.03.2024, АСКАНІЯ-НОВА): БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС ТА БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ЗНАНОГО ТЕРІОЛОГА І ПРИРОДООХОРОНЦЯ

В.В. Шаповал, Т.В. Старовойтова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

ПАМʹЯТІ ІГОРЯ КОСТЯНТИНОВИЧА ПОЛІЩУКА (20.04.1952, РІВНЕ – 9.03.2024, АСКАНІЯ-НОВА): БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС ТА БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ЗНАНОГО ТЕРІОЛОГА І ПРИРОДООХОРОНЦЯ

ПАМʹЯТІ МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА БЕРЕЖНОГО (24.10.1924-26.11.2021): БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС ВИДАТНОГО БОТАНІКА-ЛІСОЗНАВЦЯ ТА БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

В.В. Пархоменко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

ПАМʹЯТІ МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА БЕРЕЖНОГО (24.10.1924-26.11.2021): БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС ВИДАТНОГО БОТАНІКА-ЛІСОЗНАВЦЯ ТА БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

РЕЗУЛЬТАТИ РОЗВЕДЕННЯ КУЛАНА ТУРКМЕНСЬКОГО EQUUS HEMIONUS KULAN В ТАРУТИНСЬКОМУ СТЕПУ

Н.О. Корінець, О.А. Дьяков — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Викладено результати досліджень розведення кулана туркменського в ландшафтному заказнику "Тарутинський степ" (Одеська область). Це підвид кулана (азіатського дикого осла) – рідкісного виду Конячих, занесеного до Червоного списку МСОП. Охарактеризовано територію заказника "Тарутинський степ" і майбутнього Національного природного парку "Буджацькі степи". Описано причини завезення куланів туркменських в Тарутинський степ і умови їх утримання. Надано характеристику завезених куланів. Наведено динаміку чисельності і народжуваності тварин, причини їх загибелі. Охарактеризовано етологічні особливості куланів при вільному утриманні в Тарутинському степу, їх переміщення по території і формування груп.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ДИНАМІКУ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРИПЛОДУ ОЛЕНЯЧИХ СERVIDAE У БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ "АСКАНІЯ-НОВА"

О.С. Жулінська, Н.О. Корінець — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті подано результати досліджень динаміки чисельності приплоду оленя благородного Cervus elaphus, оленя плямистого C. nippon, лані європейської Dama dama та оленя Давида Elaphurus davidianus, яких розводять у Біосферному заповіднику "Асканія-Нова". Представлено результати аналізу факторів впливу на чисельність приплоду та проаналізовано основні причини вибуття оленят (новонароджених та молодняку) у стадах досліджуваних видів. Для Cervus elaphus і C. nippon характерним є подовжений період розмноження в умовах напіввільного утримання у заповіднику. Найчастіше новонароджені гинули у період масових отелень: Cervus elaphus і C. nippon у червні–вересні, Dama dama – у липні–серпні. Частки загиблого у цей час молодняку (від загальної кількості втрат) для Cervus elaphus, C. nippon та Dama dama сягали 71,4, 79,5 та 60,0% відповідно. У оленя Давида Elaphurus davidianus спостерігали виражену сезонність розмноження: 89,6% отелень відбулися у березні–квітні. У перші 1–5 діб загибель оленят склала 43,8% від загальних їх втрат, у 10–14-денному віці – 12,5%.

РЕЗУЛЬТАТИ ДИСТАНЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ ПОЖЕЖ У ПРИРОДНОМУ ЯДРІ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" (1974–2024 рр.)

В.В. Шаповал, Т.А. Казанцев — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Ретроспективний аналіз пожеж та ідентифікацію згарищ у природному ядрі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" (Херсонська обл., Україна) здійснено за архівними знімками з супутників Landsat-1, 3, 5, 7 (1974–2015 рр.) та плеяди супутників Sentinel-2 (2015 – листопад 2024 рр.); усього опрацьовано 322 зображення. Отримані матеріали узгоджені з даними багаторічних натурних обстежень степу. Розроблено узагальнену інтерактивну карту пожеж з детальною поквартальною диференціацією згарищ. За указаний 50-річний період моніторингу зареєстровано 47 пожеж з площею понад 1 га; сумарно вигоріло 26884,1 га степу, за середньої частоти пожеж на рік 0,9. Найбільша кількість пожеж припадає на літній та осінній сезони – 76,1 та 17,4% відповідно. Домінуючим чинником у виникненні пожеж є антропогенний – 55,3% (у тому числі зумисні підпали). Природні загорання від блискавки налічують 25,5% загальної вибірки; причини 19,1% пожеж незʹясовані. Максимальна кратність вигорання степу (кількість накладених у часі та просторі згарищ) складає 8, за мінімальної площі даного полігону – 2,7 га (0,02% загальної). Негорілими залишаються 1381,1 га степу (12,6%); більшу частину території (сумарно – 8534,3 га або 77,5%) займають простори, що вигорали від 1 до 4 разів. У розподілі пожеж за трьома ізольованими масивами природного ядра найбільша частка (63,8%) припадає на "Південний". Зважаючи на високу кількість пожеж та обширні розміри згарищ, пірогенний фактор забезпечує масштабний вплив на поточний стан та сукцесійні зміни екосистем асканійського степу.

ТРОФОТОПІЧНІ ЗВʹЯЗКИ ЖУРАВЛЕПОДІБНИХ (GRUIFORMES) ПТАХІВ З АГРОЛАНДШАФТОМ В РЕГІОНІ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА"

В.С. Гавриленко, Т.В. Старовойтова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Встановлено, що від 30–х років XIX ст. до 2022 року в регіоні реєструвалося в різних варіантах перебування 13 видів Журавлеподібних, серед яких лише 2 види – журавель сірий та дрохва – мають найбільшу взаємодію з агроценозами. Формування зрошувальних мереж на Лівобережжі Херсонщини з середини 50-х років минулого століття і, особливо, в 70-х, 80-х роках докорінно змінило кормову базу журавля сірого та дрохви і сприяло утворенню їхніх масових скупчень під час міграції та зимівлі. Щоденні переміщення журавлів сірих від місця ночівлі в агроландшафт сягають 40 км. Сучасний агроландшафт регіону біосферного заповідника відіграє ключову роль в накопиченні журавлями сірими східноєвропейських популяцій енергетичних речовин для перельотів через Чорне море, а також після повернення з місць зимівлі для подальшої міграції до місць гніздування. Крупні скупчення журавля сірого здатні суттєво впливати на посіви озимих та ранніх зернових культур, зріджуючи їх, в залежності від чисельності і часу перебування, на 30 і більше відсотків. Дрохва, порівняно з журавлем сірим, не створює подібного навантаження на агрофітоценози і не пливає на врожайність. Застосування аграріями взимку 2020/21 рр. родентицидних препаратів проти мишоподібних гризунів знищило в регіоні 902 особини журавля сірого, з яких 686 загинуло в місцях ночівлі на території біосферного заповідника. За прикладом Херсонської обласної державної адміністрації, яка прийняла рішення щодо заборони застосування хімічних родентицидів в регіоні наукової природоохоронної установи міжнародного значення в радіусі 40 км від нічного зосередження, аналогічні заходи слід впровадити для всього Азово-Чорноморського міграційного коридору.

ПЕРСПЕКТИВНІ ЗАПОВІДНІ ОБʹЄКТИ В ОКОЛИЦЯХ СЕЛА ОБУХОВИЧІ ВИШГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (УКРАЇНА)

Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті представлені результати польових досліджень, проведених у 2023–2024 роках на території Київської області, в околицях сіл Обуховичі та Станішівка Вишгородського району, а також у межах Обуховицького і Жеревського лісництв. Метою роботи було виявлення та дослідження цінних у природоохоронному відношенні територій, які є перспективними для створення нових заповідних обʹєктів. У ході досліджень здійснено 8 виїздів, під час яких складено 20 флористичних списків у застосунку Vegapp, підготовлено GBIF-датасет, що включає 828 знахідок 322 видів судинних рослин та зафіксовано 3535 спостережень 693 видів у iNaturalist. Зібрано зразки бджіл для аналізу у ННЦ "Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича". Проведені дослідження дозволили запропонувати створення десяти нових заповідних обʹєктів. Серед них три ландшафтних заказники місцевого значення: "Зінчина Лоза" (13 га), який включає одноіменне травʹяне болото та прилеглі ліси; урочише "Ніновичі" (37 га), що охоплює три прилеглі травʹяні болота; "Долина памʹяті Максима Козачини" (114 га), який включає заплаву та борову терасу річки Мурава. Серед запропонованих обʹєктів також сім ботанічних памʹяток природи місцевого значення: "Діброва на розі" (5 га), що представлена віковими дубово-сосновими насадженнями; "Станішівський Курган" (0,2 га), що включає курган із охоронною зоною 10 м завширшки із трьома віковими дубами. Також пропонується взяти під охорону пʹять вікових дубів: "Станішівський дуб" з обхватом стовбура 5,0 м, "Грабський дуб" з обхватом 4,39 м в урочищі Грабське, "Дуб-Вулик" з обхватом стовбура 3,7 м, де спостерігаються рідкісні поліські темні бджоли, "Дуб Кузьми" в урочищі Ніновичі з обхватом 3,1 м і "Зінчин Дуб" в урочищі Городище з обхватом стовбура 3,69 м. Запропоновані заповідні обʹєкти сприятимуть збереженню популяцій 27 рідкісних видів рослин, тварин і грибів, серед них Dactylorhiza incarnata, Epipactis helleborine, E. palustris, Lilium martagon, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, P. chloranta (Червона книга України), Calla palustris, Digitalis grandiflora, Lycopodium clavatum, Polemonium caeruleum, Veratrum lobelianum (Червоний список Київської області); один вид грибів Grifola frondosa (Червона книга України); рідкісні тварини Alces alces, Anax imperator, Bombus pomorum, Castor fiber, Catocala fraxini (Червона книга України), а також Emys orbicularis, Lacerta agilis та Rana arvalis, що занесені до списку охоронюваних видів Додатку 2 Бернської конвенції. Створення запропонованих заповідних обʹєктів має велике значення для збереження біорізноманіття регіону.

БІОТОПИ ДОЛИНИ РІЧКИ ДНІПРА ДО СТВОРЕННЯ ТА ПІСЛЯ ЗНИКНЕННЯ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

О.В. Василюк, А.А. Куземко, В.В. Шаповал — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується сучасне формування біотопів на території колишнього Каховського водосховища. За результатами польових досліджень встановлено склад теперішнього біотопічного різноманіття, що утворилось після втрати водосховища. На основі історичних джерел здійснено реконструкцію біотопів долини р. Дніпра до затоплення водосховищем. Виявлено шість основних груп біотопів, які включають загалом 36 типів біотопів, що існували на даній території в різний час. З них щонайменше 32 типи існували тут до затоплення, формування 12 типів ми мали змогу спостерігати впродовж вегетаційних сезонів 2023–2024 років і щонайменше пʹять типів біотопів є новими для цієї території і, ймовірно, не були присутні до створення водосховища. Результати дослідження дозволяють краще зрозуміти процеси природної сукцесії в умовах, що склались після руйнування греблі, і прогнозувати подальший розвиток біотопів на землях колишнього водосховища.

ДООКУПАЦІЙНИЙ СТАН БІОТОПІВ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА": ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ТА КАРТУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ ТА ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ

О.В. Прилуцький, В.В. Шаповал, А.А. Куземко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Картування біотопів є необхідним складником оцінки стану природних екосистем. Втім, виконання цього завдання традиційними наземними методами вимагає значних людських та матеріальних ресурсів. Альтернативою є дистанційне картування біотопів з використанням супутникових знімків та алгоритмів їх класифікації. За умов війни і тимчасової окупації частини території України, дистанційне картування біотопів часто стає єдиноможливим методом отримання зрізу стану екосистем. Ми розробили класифікаційну схему біотопів території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" (Херсонська область, Україна), що заснована на національній класифікації, з певними модифікаціями та уточненнями, враховуючи специфіку форм та режимів природокористування території. З використанням наземних даних, зібраних у межах заповідника за період, що передував тимчасовій окупації, та методів сегментації зображень і керованої класифікації на основі даних космічного апарату Sentinel-2 укладено детальні карти біотопів всієї території (зони заповідна, буферна та антропогенних ландшафтів). Показано, що домінуючими за площами типами були сільськогосподарські угіддя суцільного посіву (богарні та зрошувані), справжні різнотравно-типчаково-ковилові і типчаково-ковилові степи степової зони, перелоги, а також тимчасові солонуваті водойми у депресіях степової зони (поди). Поєднання безпосередніх супутникових даних з похідними метриками, що відображають фенологію рослинних угруповань, показало високу ефективність такого підходу в картуванні біотопів. Обʹєктна та піксельна класифікації забезпечили однаково добрі результати, проте обʹєктні методи дали змогу мінімізувати проблему інтерференції класів внаслідок помилок класифікації окремих пікселів (salt-and-pepper problem). Завдяки відкритим скриптам мовами програмування R та Python, що додаються до статті, метод може бути відтворено на будь-якій іншій території. Отримані карти можна вважати репрезентативним зрізом доокупаційного стану біотопів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" та геопросторовою основою для подальшого їх моніторингу та фіксації змін.

КАРТУВАННЯ ПОШИРЕННЯ РАРИТЕТНИХ ВИДІВ ФЛОРИ ПРИРОДНОГО ЯДРА БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" МЕТОДАМИ ГІС

В.В. Буджак, В.В. Шаповал — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Викладено результати картування поширення раритетних видів флори природного ядра Біосферного заповідника "Асканія-Нова" із використанням геоінформаційних систем (ГІС). Описано підходи до збору та інтеграції даних із польових досліджень, гербарних колекцій, літературних джерел і онлайнбаз даних (UkrBIN, iNaturalist, GBIF). Для створення карт використано програмне забезпечення QGIS і MapInfo, а також багатошарові електронні карти масштабу 1:200000. Територію природного ядра поділено на сітку квадратів площею 1 км², для кожного з 42 раритетних видів сформовано окремий картографічний шар. Підготовлені точкові карти демонструють просторовий розподіл видів у межах заповідника, що дозволяє оцінити стан популяцій. Результати дослідження демонструють перспективність застосування ГІС для моніторингу і оцінки впливу воєнних дій на біорізноманіття, що є важливим етапом у визначенні завданої шкоди та розробці стратегії відновлення природних екосистем степового регіону.