Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»

МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ РІЗНОКРИЛИХ ЛУСКОКРИЛИХ (LEPIDOPTERA: HETERONEURA) РОДИН COSSIDAE, LIMACODIDAE, DREPANIDAE, LASIOCAMPIDAE, ENDROMIDAE ТА SATURNIIDAE НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ДЕСНЯНСЬКО-СТАРОГУТСЬКИЙ" ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ (СУМСЬКА ОБЛ., УКРАЇНА)

2025-11-13T08:11:10+02:00

У статті представлено результати досліджень різнокрилих лускокрилих (Lepidoptera: Heteroneura) шести родин – Cossidae, Limacodidae, Drepanidae, Lasiocampidae, Endromidae та Saturniidae на території та в околицях національного природного парку "Деснянсько-Старогутський" (НППДС). Дослідження проводилися автором упродовж 87 польових днів у 2004–2009 рр. Використовувалися наступні методи: приваблення метеликів на світло вночі, облік на маршрутах (загальна довжина склала 1410 км), а також збір матеріалу на пробних площах. Всього виявлено 29 видів метеликів зазначених родин, серед яких 62,1% є звичайними для Сумської області, 24,1% мають локальне поширення, а 13,8% трапляються лише в зоні Полісся або в межах НППДС. Серед найцікавіших знахідок варто відзначити Acossus terebra та Gastropacha populifolia, які виявлені в Сумській області лише на території парку. Додатково наведені дані про потенційно можливі знахідки ще низки видів, відомих із сусідніх територій або широко розповсюджених у регіоні. У статті також розглядається праця з першими дослідженнями в НППДС (в середині ХХ ст.), зокрема робота С.І. Медведєва, який відзначав три види цих родин (Phyllodesma tremulifolia не вдалося підтвердити сучасними дослідженнями). Отримані результати також аналізуються в контексті змін середовища проживання метеликів унаслідок антропогенного впливу та кліматичних змін. Наголошується на негативному впливі в останні роки масового розорювання територій, незаконних рубок та осушення боліт. Окрім цього, робота стисло висвітлює наслідки повномасштабного вторгнення росії на територію України, яке почалось в 2022 році й призвело до значного погіршення екологічного стану НППДС через пожежі, обстріли та мінування територій, що унеможливлює подальші дослідження на десятиліття. Зібрані дані є важливими для подальших природоохоронних заходів та моніторингу змін фауни під впливом глобальних і локальних факторів.

МОНІТОРИНГ РІЗНОМАНІТТЯ ТВЕРДОКРИЛИХ (COLEOPTERA) В ХВОЙНИХ ЛІСАХ КАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ В 2023 РОЦІ

2025-11-13T08:26:44+02:00

Твердокрилі (Coleoptera) є однією з найбільших груп не лише серед комах, але і серед тварин загалом. На сьогодні світова фауна жуків нараховує близько 300000 видів. На території Українських Карпат живе щонайменше 5000 видів ряду. Багато із них відомі лише за поодинокими давніми знахідками. Твердокрилі повсюдні в усіх природних зонах планети, населяють практично всі наземні природні та антропогенні біотопи, беруть активну участь у діяльності природних та штучних біогеоценозів. Личинки та імаго активно заселяють підстилку, рослинні та тваринні рештки, екскременти тварин, гриби тощо. Історія вивчення твердокрилих Українських Карпат триває вже майже 200 років. Незважаючи на тривале та досить інтенсивне вивчення комах в Українських Карпатах, колеоптерофауна хвойних лісів Українських Карпат донедавна залишалася майже недослідженою. Комплексних і стаціонарних еколого-фауністичних досліджень твердокрилих хвойних лісів Карпатського НПП до початку наших досліджень взагалі не проводили, а вивчення колеоптерофауни на цій території мало здебільшого спорадичний і фрагментарний характер. Комплексні дослідження колеоптерофауни хвойних лісів Карпатського НПП було розпочато нами лише у 2023 р. Найбільшим видовим різноманіттям твердокрилих за період дослідження виявлено на ділянці старовікового ялинового лісу (202 видів), значно менше видів виявлено на ділянці старовікового ялицевого пралісу – 193 видів, та на ділянці з всихаючим старовіковим ялиновим лісом, де зафіксовано 185 видів. Найменша кількість, 141 вид зареєстровано на ділянці середньовікового ялинового лісу. В результаті проведених досліджень вперше здійснено спробу інвентаризації таксономічного складу жуків хвойних лісів Карпатського НПП. Отримані результати можуть бути використані при складанні кадастру тваринного світу України, для аналізу поширення видів, а також у біогеографічному моделюванні, для проведення екологічного моніторингу та прогнозування впливу антропогенних факторів на природні екосистеми.

СПАЛАХ ЧИСЕЛЬНОСТІ САРАНОВИХ В РЕГІОНІ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" ТА ЧИННИКИ, ЩО ЙОГО ПІДСИЛЮЮТЬ

2025-11-13T08:36:33+02:00

Проведено аналіз ситуацій з виникненням на території Біосферного заповідника "Асканія-Нова" та його регіону спалахів чисельності Саранових, здатних до масового розмноження і формування міграційної форми. Найбільш поширеним на території заповідника видом є прус італійський (Calliptamus italicus L., 1758), а в регіоні, ближче до р. Дніпро – сарана перелітна (Locusta migratoria L., 1758). На фоні кліматичних умов, сприятливих для виживання яєць, розвитку німф та імаго сарани протягом 2023–2025 років, черговий спалах чисельності італійського пруса та інших видів Саранових відрізняється від попередніх ускладненням ситуації, що склалася в результаті російсько-української війни: осушенням регіону внаслідок підриву росіянами греблі Каховського водосховища, зникненням колоній птахів-сараноїдів, пожежами в заповідному степу, які послабили комплекс зоофагів ґрунтово-підстилкового комплексу, порушенням усталеної системи обробітку ґрунту в буферній та антропогенних ландшафтів зонах, що посприяло виходу популяцій з-під контролю природними чинниками. В умовах режиму заповідної зони основними регуляторами чисельності Саранових є паразитичні Перетинчастокрилі – Sphex sp., хижі жуки туруни (Carabus sp.), стафілініди (Staphylinidae), жуки роду Mylabris sp. (родина Meloidae), а також крупні павуки-кругопряди (Argiope sp.), мурахи Lasius sp., земноводні Bufo sp., плазуни Vipera sp., Lacerta sp. та комплекс комахоїдних птахів. В пасовищному варіанті основним чинником були величезні зграї сірого журавля (Grus grus L., 1758), середземноморського (Larus melanocephalus Temminck, 1820) і тонкодзьобого (L. genei Breme, 1840) мартинів, куликів–турухтанів (Philomachus pugnax L., 1758). В межах біосферного заповідника і його регіону ближніми роками можливе повторення спалахів чисельності італійської та перелітної сарани в силу існування чинників природного і антропогенного характеру, які мають інерцію сукцесійного процесу і не можуть зникнути протягом одного–двох сезонів.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗШИРЕННЯ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У СТЕПОВОМУ РЕГІОНІ ХАРКІВЩИНИ: ЛАНДШАФТНИЙ ЗАКАЗНИК МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ "ГАВРИЛІВСЬКІ СТЕПИ"

2025-11-14T08:04:37+02:00

Дослідження проводили у 2019 та 2025 роках на території Барвінківської міської територіальної громади (МТГ) в околицях населених пунктів Гаврилівка (2019 та 2025 рр.), Богданове та Новобогданове (2019 р.). Виявлено 6 видів рослин та 16 видів тваринного світу, занесених до Червоної книги України. Серед представників фауни 3 види мають високий міжнародний охоронний статус (Червоний список МСОП): орел-могильник (Aquila heliaca), категорія "vulnerable" (зареєстровано 3 пари), орел степовий (Aquila nipalensis), категорія "endangered" (зареєстровано 1 птаха), лунь степовий (Circus macrourus), категорія "near threatened" (зареєстровано 1 птаха). Також виявлено 5 типів оселищ, які перебувають під охороною резолюції №4 Бернської конвенції. Запропоновано створити заказник місцевого значення "Гаврилівські степи" на площі 1619,8847 га, що дозволить вирішити проблеми із втратою цінних природних територій та їхнього біорізноманіття.

ЗООКУЛЬТУРНІ ЗДОБУТКИ ЗООПАРКУ БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ УСТАНОВИ

2025-11-14T08:16:27+02:00

Заснований Фрідріхом Фальц-Фейном у другій половині XIX століття зоопарк є першим осередком зоокультури в Північному Причорноморʹї. В період з 1918 до 2022 року з Асканії-Нова в зоопарки, зооцентри, мисливські господарства, приватні колекції, що розміщені на території Євразії, відправлено 5339 особин копитних тварин, з яких 2533 – за часів незалежної України. На його основі розвинулося колекціонування диких тварин і їх свійських форм, проводилися тривалі експерименти з одомашнення, акліматизації та гібридизації, розведення рідкісних та зникаючих видів ссавців і птахів національної і світової фауни. Зоопарк відіграв важливу роль у створенні перших ферм промислового розведення безкілевих птахів (Paleognathae) в Україні. Тривалий час в Асканії-Нова проводилася робота з роздоювання антилопи канни Taurotragus orix (Pallas,1766), молоко якої використовувалося в місцевій лікарні для лікування виразки шлунку та дванадцятипалої кишки. Довготривалі експерименти з гібридними тваринами різного віку та комбінацій схрещування виявили фізіолого-анатомічні особливості їх розвитку, відтворювальну здатність та особливості гаметогенезу серед родин Cervidae, Caprinae та Bovidae. Реалізовано ряд проєктів зі збереження рідкісних видів, зокрема, повернення коня Пржевальського в природу Монголії (1992, 1993 роки), створення осередків напіввільного утримання сайгака Saiga tatarica (Linnaeus, 1766) і кулана туркменського Equus hemionus kulan (Groves & Mazák, 1967) в Запорізькій, Херсонській, Одеській областях та Автономній республіці Крим; розведення і поширення огара Tadorna ferruginea (Pallas, 1764) в Україні, осінньо-зимова чисельність якого в Асканії-Нова досягла 10,9 тисяч особин. Продаж тварин зоопарку і їх дериватів, разом з еколого-просвітницькими заходами, став суттєвим доповненням (12 мільйонів гривень в 2021 році) до бюджету установи. Воєнні дії, розвʹязані Російською Федерацією з 2014 року, зашкодили виконанню зоопарком Біосферного заповідника "Асканія-Нова" проєктів із поширення, дослідження і збереження видів копитних ссавців і птахів та міжнародній співпраці.

СЕЗОННА ДИНАМІКА СКУПЧЕНЬ МАРТИНІВ В ОКОЛИЦЯХ ХАРКОВА, УКРАЇНА

2026-01-16T12:40:05+02:00

У 2020–2025 роках ми зібрали інформацію про сезонну динаміку скупчень мартинів у місті Харків (Україна). У всіх скупченнях, за нашими підрахунками, було спостережено 15085 особин, у тому числі 10470 (або 69,4% від усіх спостережень 2020–2025) мартинів жовтоногих (Larus cachinnans), що розмножуються з 2015 року в кількості від 50 пар (2015) до 385 пар (2025); 2687 (або 17,8%) мартинів звичайних (L. ridibundus) – поширений вид, що розмножується в кількості 100–110 пар; 288 (або 10,74%) мартинів сизих (L. canus), переважно у весняний сезон, мігранти; мартини малі (L. minutus) – одне скупчення з 1620 птахів у березні 2025 року; мартини сріблясті (L. argentatus), 20 птахів, зимують, січень 2023 року та грудень 2024 року. Найбільше скупчення утворили мартини жовтоногі, максимальна кількість яких становила 2485 птахів у середині січня – лютому 2025 року. Найбільша група мартинів малих налічувала 1620 птахів, а мартинів звичайних – 1000 особин (обидві групи у березні 2025 року). Загалом, позитивні тенденції динаміки спостерігаються як у гніздуючих, так і в мігруючих/зимуючих популяціях мартинів. Такі тенденції характерні для зграй мартинів жовтоногих, мартинів звичайних та малих. Два інших види (мартин сріблястий та сизий) є рідкісними зимуючими видами, а останній вид був відносно численним під час весняної міграції 2025 року (200 птахів в одній зграї).

НОВА ЗНАХІДКА UROCYSTIS LEUCOJI BUBÁK (UROCYSTIDALES) НА GALANTHUS IKARIAE SUBSP. SNOGERUPII KAMARI (AMARYLLIDACEAE) В ГРЕЦІЇ

2026-01-16T11:34:39+02:00

Повідомляється про знахідку сажкового гриба Urocystis leucoji Bubák (Urocystidales, Ustilaginomycotina) у Греції. Гриб було виявлено на острові Скірос, на листках Galanthus ikariae subsp. snogerupii Kamari. Це перше документування звʹязку даної рослини-господаря і патогену та перше підтверджене виявлення U. leucoji у Греції. Попередній діагноз був підтверджений морфологічним аналізом теліоспор. Ця знахідка суттєво розширює уявлення про ареал та трофічні звʹязки U. leucoji.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ НЕМІШАЇВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ (БУЧАНСЬКИЙ РАЙОН, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА)

2026-01-16T11:51:35+02:00

Мета цієї статті: скласти перелік лікарських рослин Немішаївської територіальної громади. Немішаївська територіальна громада знаходиться в Бучанському районі Київської області. Її площа – 80,1 км2. Населення – понад 15 тис. Перелік лікарських рослин ми склали за результатами власних польових досліджень у 2022–2025 рр. та аналізу літературних даних. Ми зʹясували, що на території Немішаївської селищної територіальної громади ростуть (і/або раніше росли) 643 види лікарських рослин. Найбільша кількість таких видів рослин є у родинах Asteraceae, Poaceae та Rosaceae. У Немішаївській територіальній громаді виявлено лікарські рослини: Aegopodium podagraria, Convallaria majalis, Achillea millefolium s.l., Cichorium intybus, Helichrysum arenarium, Tussilago farfara, Pulmonaria obscura, Symphytum officinale, Humulus lupulus, Calluna vulgaris, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea, Robinia pseudoacacia, Hypericum perforatum, Origanum vulgare, Tilia cordata, Chelidonium majus, Crataegus monogyna, C. rhipidophylla, Potentilla erecta, Sambucus nigra, Viburnum opulus та інші. У складеному нами переліку лікарських рослин 28 видів належать до рідкісних. 16 видів потребують охорони у Київській області. 12 видів рослин включені до Червоної книги України (2009): Allium ursinum, Muscari botryoides, Iris sibirica, Lilium martagon, Cephalanthera longifolia, Dactylorhiza maculata, D. sambucina, Epipactis helleborine, Neottia nidusavis, N. ovata, Platanthera bifolia та P. chlorantha, – із яких Muscari botryoides вирощується як декоративна рослина, місцями трапляється здичавіло. Незважаючи на наявні заборони, Allium ursinum збирається місцевим населенням (як їстівна рослина).

МОНІТОРИНГОВІ ДІЛЯНКИ РОСЛИННОСТІ ТАРУТИНСЬКОГО СТЕПУ ТА ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ

2026-01-16T12:07:37+02:00

Ландшафтний заказник місцевого значення "Тарутинський степ", що знаходиться у межах Болградського району Одеської області, є одним із найбільших цілісних масивів цілинних та відновлених степів в Україні та має винятково важливе значення у збереженні степового біорізноманіття. Окрім заказника, значний природоохоронний інтерес мають прилеглі до нього природні угіддя, зокрема балки з цілинними схилами поруч з с. Весела Долина, передані у постійне користування Біосферного заповідника "Асканія-Нова". У статті представлені результати геоботанічних обстежень модельних полігонів, закладених на цих територіях. Усього досліджено 14 моніторингових ділянок, закладених за методикою ділянок біорізноманіття, що складаються з 28 серій описів. Описи включають по сім ділянок розміром від 0,0001 м2 до 100 м2 та обʹєднані у сім груп: група 1 – молоді задерновані перелоги / сінокоси з випасом по отаві (незначне пасовищне навантаження); група 2 – постмілітарна територія колишнього полігону зі збереженими у мезорельєфі директрисами та бутами / пасовищно-сінокісні площі; група 3 – цілина / помірне пасовищне навантаження природними видами копитних; група 4 – цілина / помірне пасовищне навантаження природними видами копитних, поруч із колонією бабаків; група 5 – умовно еталонні ділянки з найменшим ступенем господарчої експлуатації (випаси, епізодичні сінокоси та спорадичні пали); група 6 – цілинні ділянки у стані постпірогенного відновлення; група 7 – цілинні яружно-балкові місцевості (водозбірний басейн річки Сака на західній околиці с. Весела Долина) / пасовища, що заростають чагарниками. Визначено синтаксономічну та біотопічну приуроченість виконаних описів. На підставі оригінальних геоботанічних описів, їх фітоіндикаційної оцінки та аналізу відібраних ґрунтових зразків зафіксовано вихідний стан, розкрито ключові структурні характеристики дослідних ділянок та виявлено попередні закономірності еколого-ценотичної диференціації, повʹязаної з історією та поточним режимом природокористування, едафічними та кліматичними характеристиками території. Результати досліджень підтверджують вагому роль ландшафтного заказника "Тарутинський степ" та прилеглих цілинних угідь у збереженні степового біорізноманіття та можуть бути використані при обґрунтуванні оптимального режиму збереження степових біотопів та застосуванні активного менеджменту з метою оптимізації стану та відновлення природної степової рослинності.

ФЛОРИСТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПАМʹЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ "АКАДЕМІЯ" (С. ЛИПʹЯНКА, ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ)

2026-01-16T12:26:56+02:00

У статті наведено результати дослідження сучасного флористичного різноманіття території комплексної памʹятки природи місцевого значення "Академія" (c. Липʹянка, Полтавська область). У першій половині ХХ ст. територія була відома як природний заповідник "Академічний (Карлівський) степ". Подано коротку історичну довідку про цю заповідну ділянку від початку її заповідання до сьогодення. Встановлено видовий склад флори памʹятки природи – 309 видів і підвидів судинних рослин, що належать до 52 родин. Здійснено структурний та фракційний аналізи флори, результати якого свідчать про типові степові риси флори дослідженої території. Обраховано індекси зміни фіторізноманіття за сторічний період дослідження, які дозволяють оцінити їх характер та тенденції, а флору охарактеризувати як досить стабільну. Проаналізовано видовий склад та структуру адвентивної фракції флори, у якій суттєво переважають археофіти (33) над кенофітами (21), що вказує на більш або менш "стабілізовану" стадію антропогенного перетворення флори.

НОТАТКИ ПРО ТЕРМОФІЛЬНІ МАРГІНАЛЬНІ ТРАВʹЯНІ УГРУПОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ХОЛОДНИЙ ЯР"

2026-01-23T11:54:48+02:00

Стаття присвячена синтаксономії травʹяних рослинних угруповань, які формуються по узліссях та галявинах широколистяних лісів національного природного парку "Холодний Яр" (Черкаська область, Україна). Вперше наводяться дані про рослинність внутрішніх узлісь Правобережного Придніпровʹя. Встановлено, що в маргінальних локалізаціях по узліссях мезофільних дубово-грабових і термофільних дубових лісів тут формуються лінійні угруповання із значним проєктивним покриттям Poa nemoralis, помітною ценотичною роллю бобових рослин (Astragalus glycyphyllos, Lathyrus niger, Securigera varia, Vicia pisiformis) поряд із типовими видами узлісь (Ajuga genevensis, Clinopodium vulgare, Melampyrum nemorosum та ін.) та травʹянистими видами мезофільних широколистяних лісів (Brachypodium sylvaticum, Carex pilosa, Glechoma hirsuta, Stellaria holostea). Запропоновано розглядати ці угруповання в складі союзу Knaution dipsacifoliae.